Антикорупційна
Громадська Спілка
«СОВІСТЬ»

3.2.3. Інфраструктурний заколот олігархів

Аналіз соціальної структури розподілу трудових ресурсів в Україні показує, що на підприємствах, які належать олігархам в Україні, працює приблизно 1 млн. українців.

В бюджетній сфері: силовики, бюрократи, лікарі, вчителі і т. п.  – близько 3,5 млн.

Приватних підприємців (мікробізнес) десь біля 1,5 млн.

А на малих і середніх підприємствах  - 7,5 млн.

Чиї в лісі шишки?

В українському законодавстві визначені два види членських організацій, які ставлять собі за мету прихід до влади для реалізації власної програми:

Політичні партії – вони відрізняються наявністю публічної ідеології, принципом побудови -  демократичний централізм, коли низи вибирають і змінюють собі керманичів, а керівництво звітує перед низами. Також справжні партії повинні мати масовий характер і залучати до себе якнайбільше членів, які своїми внесками фінансують партійну діяльність.

Нажаль, в Україні практично відсутні ідеологічні партії, які відповідають вищенаведеним критеріям: самі  себе фінансують, діють  прозоро, демократично, відповідально, об’єднують і залучають своїх членів привабливою унікальною ідеологією.

Організовані злочинні угруповання (ОЗУ) – вони мають одного публічного лідера, відрізняються відсутністю публічної ідеології, відсутністю внутрішньопартійної демократії, уникають масовості і відкритості і фінансуються з «невідомих» джерел. За це їх політологи називають: парламентські партії; партії лідерського типу; диванні партії. Проте, по суті вони все одно залишаються ОЗУ з метою грабувати. Саме тому такі «партії» ніколи не мають своєї чіткої довгострокової стратегії і ідеології розвитку країни. Вона їм непотрібна і навіть шкідлива.

Всі політичні ОЗУ створюються, фінансуються і управляються  олігархами України, і відповідно діють тільки  в їх  інтересах, є і такі, що діють і фінансуються в інтересах іноземних держав.

Представницька і всі інші конституційні гілки влади представляють і захищають інтереси олігархів, формуються і керуються олігархами.

Тобто, влада в Україні працює в інтересах 1 млн.. українців, які працюють на олігархічний капітал, а також на саму себе, тобто 3,5 млн. бюджетників.

Інші громадяни України олігархам і владі непотрібні, а 1,5 млн. самозайнятих підприємців + 7,5 млн. найнятих працівників малого і середнього бізнесу, – навіть небезпечні. Адже саме вони в разі їх об’єднання  і  усвідомлення  своєї політичної спроможності, базованій на можливості використання власного 9-мільйонного трудового ресурсу в якості електорального, спроможні змінити владу олігархів на владу народу і в інтересах народу.

Саме тому олігархічна влада України проводить політику знищення, насамперед, середнього класу, а з ним і всіх «зайвих» громадян України: пенсіонерів, лікарів, освітян…тощо. Адже за розрахунками експертів, населення України, потрібне для обслуговування потреб ресурсно-орієнтованої економіки олігархів, не повинно перевищувати 10 млн., що в 4 рази менше наявних зараз 40 млн. Відповідно, і  лікарів, чиновництва, вчителів, поліцаїв треба в 4 рази менше, відповідно, і витрат на їх утримання, А пенсіонери не потрібні зовсім.

І в цьому напрямку олігархічна влада  діє дуже системно, цілеспрямовано, комплексно і послідовно. Якщо ми не змінимо ситуацію, то ті, хто залишаться живими, матимуть змогу оцінити ефективність цих дій.

          Інфраструктурне  знищення середнього класу.

 До інфраструктури відносяться, зокрема, енергетика, транспорт, банківська сфера, освіта, медицина.

         Інфраструктура створюється, розвивається і існує для задоволення потреб базових галузей економіки, насамперед, виробництва товарів і послуг. Без виробництва не може довго існувати держава і народ. Нічого не зробив і не зварив – нічого і не поїв.

Тому не інфраструктура має диктувати виробництву, а навпаки, виробництво має ставити завдання інфраструктурі.

Нажаль і вочевидь, в Україні це навмисно не так, а навпроти.

Проаналізуємо, що відбувається в Україні.

Енергетика. З нульових років в Україні розпочалась і продовжується приватизація обленерго, тобто мереж розподілу електроенергії між  енергогенерацією: ТЕС, АЕС, ГЕС і споживачами. І з середини нульових років в країні з пустуючими промзонами, з перевиробництвом електроенергії почались проблеми з підключенням до електромереж, в т. ч. з відновленням електропостачання на реанімовані підприємства. Чому? Нагадаю закон шкільної фізики: чим вища  напруга  в мережі, тим менші витрати на транспортування електроенергії. Тобто, продавати електроенергію за кордон по високовольтних мережах з напругою 250-750 тисяч вольт значно, в багато разів вигідніше, ніж  Вам з напругою 380 не тисяч вольт. Крім того, не треба утримувати багатотисячкілометрову мережу, нести витрати на трансформатори, інше обладнання, армію електриків, схильних до суїциду, і мати справу з мільйонами неадекватних абонентів, які прагнуть вкрасти і не розрахуватись. Навіщо це все власникам обленерго – олігархам? Свої  виробничі підприємства електроенергією вони забезпечать, а Ваші  - ні, особливо з урахуванням того, що і 9 млн. робочих місць малого і середнього бізнесу для них несуть в собі політичну загрозу. Саме  тому в Україні реалізується політика енергетичного знищення середнього класу, для чого:

1. Штучно обмежують  внутрішне електроспоживання працюючих підприємств на фоні значного зростання експорту електроенергії, вводяться пільгові тарифи для закупівлі електроенергії для експорту.

Увага! Сам по собі експорт електроенергії є глибоко аморальним. Вироблення електроенергії на експорт вичерпує наші надра (ми крадемо поклади енергоносіїв у нащадків), екологічно забруднює Україну викидами в атмосферу, а землю –  шлаками і попелом. Ми закладаємо нащадкам ядерну міну у вигляді відпрацьованого ядерного палива і радіоактивних відходів (так зване «відстрочене рішення»), обмежуємо внутрішнє енергоспоживання, відправляємо за кордон чисту електроенергію, і за це наші олігархи отримують прибутки в свої офшори.

2. За рівнем доступності  підключення  до електроенергії Україна знаходиться на рівні країн, в яких зовсім немає електрогенерації.

Приклади. В центрі  міста  Суми будують багатоповерхові будинки з використанням дизельгенераторів.

На Чернігівщині зупинено більше 150 інвестиційних проектів – не дають підключитись.

По всій Україні середній бізнес криком кричить від цієї проблеми. Але влада і представницька, і виконавча, і незалежна, проплачені олігархами, цього не бачить. 

Так відбувається знищення середнього класу шляхом енергетичної блокади.

Транспорт. Один з найважливіших інфраструктурних елементів економіки.

Україна має одну з найрозвинутіших транспортних мереж Європи, насамперед, залізничну: свої локомотиво і вагонобудівні підприємства. Багато десятиріч народ України все це будував і створював. А робив він  все це для того, щоб їздити самому і перевозити, насамперед, свої вантажі.

Зараз в  Україні закривають Депо, демонтують залізничні колії, припиняють пасажирське сполучення, не тільки вагонів, - залізничних платформ не вистачає, - і це при тому, що рівень промислового виробництва скоротився в рази.

Україну творець нагородив повноводними судноплавними річками. В Україні були суднобудівні верфі і заводи. Проте після приватизації, в якій (зараз стає зрозумілим, з якою метою) перемогли олігархи з Росії, річкове судноплавство і суднобудування  припинилось. Цікаво, що в Білорусі Дніпро судноплавний, а в Україні – ні.

Автотранспорт, автодороги. Зараз політика держави, яка озвучена і реалізується високопосадовцями, спрямована на збереження автодорожнього покриття. Виходить, нам автодороги потрібні для того, щоб вони були. Не для вантажоперевезень – швидких і  економічно доцільних,  а для самого факту їх наявності, і для розпилу бюджетних коштів на їх відновлення.

Весь світ створює все більш досконалі і вантажопідйомні авто, прокладає під них відповідні автомагістралі, а Україна продовжує займатись «латковим»  ремонтом і обмежувати вантажоперевезення автодорогами.

Олігархи для себе питання транспорту вирішили. Вони мають власні вагони і локомотиви (значна частина вагонного парку України постійно експлуатується за її межами), будують власні річкові баржі і судна, нічого не перевозять важковаговим автотранспортом і літають гвинтокрилами.

А середній клас знищують невиправданим зростанням тарифів, відсутністю вагонів, неможливістю доступу до річкових вантажоперевезень, розбитими автошляхами і обмеженнями. Адже транспортна складова є вагомим чинником собівартості продукції, яку виробляють середні і малі підприємства України і для внутрішнього, і для зовнішнього ринків. Тому так тяжко конкурувати нашим за кордоном.

Так відбувається знищення середнього класу шляхом впровадження обмежень в транспортній сфері.

Банківська політика. Банківська сфера є важливим підрозділом  інфраструктури будь-якої країни. Головне завдання банківської системи -  забезпечити кредитування економічного розвитку виробництва, а вже потім населення. Логіка цієї послідовності базується на принципі обов’язковості повернення запозичених коштів. Для цього населення має стабільно і багато заробляти. Це можуть  забезпечити тільки успішно і стабільно працюючі підприємства, їх постійна модернізація і розвиток.

Свідоме зміщення  цих пріоритетів, їх підміна в Україні призвели до краху банківської системи.

Щонайменше десять останніх років банки в Україні мали в пріоритеті кредитування населення і обмеження в доступі до кредитних ресурсів підприємств, в т. ч. виробничої сфери. Це стосувалось, насамперед, середнього і малого бізнесу, тому що олігархічні структури мають свою офшорну систему кредитування  і необмежений доступ до державних фінансових ресурсів. При цьому, різниця в кредитних ставках для олігархів і підприємств малого і середнього бізнесу становить 10 і більше разів.

Зараз Національний банк України завершує «зачистку» банківської сфери від неолігархічних банків. Кількість банківських установ значно зменшилась, конкуренція знизилась, кредитні ставки, умови і можливості кредитування погіршились.

Тільки в банках-банкрутах малий і середній бізнес (читай економічно незалежні від олігархів українці) втратили більше 300 мільярдів гривень обігових коштів.

Щоб отримати кредит, фізичній особі потрібно паспорт, бажання і година часу, а виробничому підприємству з 20-ти річною ідеальною кредитною історією, одному з лідерів в галузі, експортеру в більше, ніж 20 країн світу, треба три пачки паперу на безліч довідок і 6 місяців очікування, а кредитна ставка складе аж 24% .

І це в умовах, коли закордонні конкуренти українських товаровироб- ників кредитуються по ставці 1,5-2 % на рік.

В Україні практично відсутні інвестиційні кредити середньо і довгострокові (відповідно до 5-ти і більше років),  кредити для виробничих підприємств. За рахунок чого здійснювати розвиток і модернізацію? І невідомо, чим виправдана заборона приватним підприємствам на залучення кредитів за кордоном (до речі, ця заборона фактично діє тільки для підприємств  малого і середнього бізнесу).

А постійна гра з курсом валют і нормою обов’язкового продажу валюти?

Чого очікувати малому і середньому бізнесу після завершення банківської  «зачистки», коли залишаться тільки банки олігархів?

Так відбувається знищення середнього класу з використанням банківської сфери.

Освіта. Система професійної підготовки кадрів  є стратегічно визначальним елементом інфраструктури економіки країни. Рівень професійної освіченості населення визначає конкурентоспроможність і технологічну розвинутість економіки в цілому і перспективи країни в майбутньому.

Реформи, які відбуваються в начальній і середній школі вже зараз закладають інтенсивну дебілізацію майбутніх українців. Під лозунгами полегшення учбового навантаження на дітей відбувається свідоме гальмування інтелектуального розвитку майбутніх громадян України на фізіологічному рівні: адже чим менше і пізніше за віком ми починаємо тренувати і м’язи і інтелект, тим слабшими і дурнішими будемо жити весь свій вік. А демократизація вибору пріоритетів під час визначення предметів для вивчення в умовах, коли цей вибір здійснює людина на основі власного дитячого досвіду, призводить до прийняття логічного рішення:  обрати те, де не треба особливо напружуватись: історія і філологія. Вже зараз ми маємо серйозні проблеми з недобором в технічні вузи і високим рівнем бажаючих бути гуманітаріями: юристами, філологами, істориками.

Проте такі кадрові пріоритети ніколи не забезпечать конкурентність України в світовому товаристві.

Зараз  під видом реформи  відбувається системне знищення професійної освіти, насамперед, в виробничому секторі.

В Україні практично не існує системи профорієнтаційного відбору в вищі  учбові заклади. І, як наслідок, до 80% випускників денної форми навчання вузів не працюють за спеціальністю, тому що вона їм не подобається.

В технічних вузах відбувається знищення такої  форми підготовки, як лекції. На третьому курсі Чернігівського  державного технологічного університету  майбутнім інженерам-програмістам читають аж  2-3 лекції на тиждень.

 Звідки візьмуться наукові школи?

Яким чином студенти, які апріорі не мають професійного досвіду, відрізнять  фейкову інформацію з інтернету від технологічно і науково  перспективної?

Практично відсутні зв’язки вузівської науки з виробництвом. Роботодавці ніяким чином не впливають на зміст програм підготовки молодих фахівців. Хто прийде і з якою підготовкою на заміну старіючих пенсіонерів?  Хто кадрово забезпечить в майбутньому виробництво в Україні? Для малого і середнього бізнесу - ніхто.

Інтенсивно відбувається знищення професійно-технічної освіти – т.з. ПТУ.

І це на фоні того, що олігархи вже вирішують свої кадрові проблеми шляхом створення своїх центрів підготовки робочих кадрів та залучення  або  підготовки фахівців за кордоном.

Так відбувається закладання кадрової міни з годинниковим механізмом під кадровий потенціал малого і середнього бізнесу України.

Медицина. Ця інфраструктурна сфера має забезпечувати всю  Україну фізично і психологічно здоровими кадрами.

Вже давно відомо, що здоров’я  народу забезпечує не високий і сучасний рівень лікування хворих, а успіхи профілактичної медицини, яка запобігає  захворюванням людей.

Цю основоположну істину українська олігархічна влада і національна медицина начисто забули. Профілактична медицина в Україні, м’яко кажучи, конає. Її не фінансують, про неї не говорять і не згадують. Чому? А тому, що існує конфлікт інтересів лікарів, що лікують,  і суспільних потреб. Суспільство прагне бути здоровим, а лікарі прагнуть постійно лікувати багато хворих, бо це їх дохід, статки, бізнес.

За останні 6 років Міністерство охорони здоров’я не забезпечило виконання плану профілактики інфекційних захворювань. З запланованих 2,9 млрд.грн. витрачено 2,3 млрд. в 2014 р. показник вакцинації населення склав 37%, в 2015 р. – 65%. Для порівняння в 2007 р. – 97%. Зараз проблематично знайти щеплення від сказу, правця, туберкульозу, кашлюку і т.п.

Реформа невідкладної допомоги передбачає перехід на «американську систему». Це означає, що в бригадах «швидкої» не буде лікарів, тільки фельдшери, а в їх саквояжах поменшає ліків. І це при тому, що в Україні смертність від серцево-судинних захворювань складає 64%. Початок процесу вже йде – в Києві відмовились від кардіобригад швидкої.

Олігархи лікуються за кордоном, фахівці їх підприємств – в платних або відомчих клініках, а зношений ресурс технічних робітників масових професій легко замінити ще здоровими аборигенами.

Така медична політика олігархічної влади, в комплексі з безсовісним фармакологічно-ціновим шахрайством, швидко звільняють найкращі в світі ґрунти від зайвого населення.

Приклад. В умовах прогресуючої епідемії туберкульозу(сухоти)  в Чернігівській обласній протитуберкульозній лікарні ніхто навіть не планує створювати систему знезараження стоків.

Вакцину для щеплення від сказу неможливо відшукати.

Складається враження, що профілактична медицина, а відповідно і здоров’я народу, його майбутнє,  нікого не хвилює.

Так відбувається знищення кадрового потенціалу малого і середнього бізнесу і демографічна оптимізація кількості населення з використанням  медичних можливостей галузі.

Сфера державного управління. Влада, сфера державного управління – це інфраструктурний елемент, який зобов’язаний координувати і направляти діяльність інших складових інфраструктури  країни в напрямку забезпечення сталого гармонійного розвитку економіки і соціальної сфери всієї країни.

Так от, згідно останніх досліджень міжнародних фахівців, показник ефективності діяльності влади в України має від’ємне значення, навіть не нуль, а мінусове. Тобто, влада в Україні не сприяє, а активно перешкоджає  розвитку країни.

          Якщо її прибрати, Україна почне жити краще. І ми всі це бачимо. Проте цей  мінус стосується тільки народу України і аж ніяк не олігархів, яким влада вірно служить. І служить навіть самовіддано, враховуючи наявні скорочення у владних структурах.

Ефективність і якість роботи української влади яскраво ілюструє наступний приклад. Містом Київ управляє 1860 чиновників, містом Нью-Йорк – 41, в обох випадках приведений фонд заробітної платні майже однаковий, але яка різниця в якості! Причина цієї різниці в тому, що 41 чиновник Нью-Йорка не «пилять» бюджет міста, а чесно ним управляють.

Наслідки такого “управління” ми спостерігаємо в своєму житті. Комплексне незадоволення якістю соціальних послуг, які має надавати влада:

  • відсутня охорона здоров’я і низька ефективність лікувальної медицини;
  • постійне цілеспрямоване зниження якості освіти під лозунгами:  «дамо дітям  безтурботне дитинство», «впровадимо «булонський процес»;
  • поки неефективна реформа правоохоронних органів;
  • наростаючі обсяги безконтрольного з боку малого і середнього бізнесу корупційного розкрадання і бездарного знищення  бюджетних коштів, сформованих тим самим малим і середнім бізнесом, створюють дуже зручні умови для  знищення малого і середнього бізнесу , і всього зайвого населення України.

Корупція – це соціально-онкологічне захворювання органів влади, за якої здорові, професійно підготовлені, патріотично налаштовані  кадри управлінців заміщуються або перероджуються на корупціонерів. Відповідно рівню такого соціально-онкологічного ураження орган влади перестає виконувати свою соціальну функцію, а починає стягувати і споживати для власних потреб все більше матеріальних ресурсів з усього суспільного організму.

Від’ємне значення показника ефективності діяльності влади в Україні свідчить про неприпустимий, смертельно-тяжкий рівень  ураження корупцією всіх органів влади.

Корупція, яка пронизує всю владу, знищує Україну значно ефективніше за путінські армії.  Одночасно, це є той інструмент, завдяки якому олігархи цементують і контролюють владу не тільки для грабунку країни, а і для знищення середнього класу, класу товаровиробників і надавачів послуг, – тих, хто годує і утримує країну.

Субсидії.  Витонченою формою знесилення і знищення середнього класу є система субсидій, яка впроваджена і розвивається в Україні.  Народ зомбують мантрою: «Держава через систему субсидій компенсує соціально незахищеним верствам населення надмірні витрати на комунальні платежі».

В зв’язку з цим питання 1: Хто реально отримує ці гроші? Хіба ті 60% або за їх підрахунками, - 70% населення, на які розраховані субсидії. Хто з Вас бачив ці гроші? Вони йдуть в кишені олігархам, власникам енергетичних компаній, ідуть прямо із бюджету. Тому і немає прозорості при формуванні тарифів і контролю за витрачанням цих коштів.

А до чого тут середній клас, наші роботодавці? А до того, що середній клас ніяких субсидій не отримує. І як сказала Маргарет Тетчер: «Немає ніяких державних коштів, є кошти платників податків». Так от, саме роботодавці,  їх  успішні  робітники – середній клас, або малий і середній бізнес, не отримують ніяких субсидій, наповнюють бюджет корумпованої держави, яка ці гроші під виглядом компенсацій витрат населення переправляє олігархам. Тому і ростуть податки, насамперед, невідворотні: на нерухомість,  на землю.

Тобто, саме такі податки, які не мають економічно стимулюючого характеру, а несуть в собі тільки фіскальний зміст.

Податок на прибуток і ПДВ ми сплачуємо на забезпечення виконання державних функцій, акцизний збір з реалізації бензинів – на утримання доріг, ЄСВ - на пенсію. На що іде податок на нерухомість і що він стимулює – незрозуміло, а тому, напевно, на корупцію та знищення малого і середнього бізнесу.

Так відбувається знищення середнього класу з використанням можливостей державного управління.

Шлях порятунку України

Олігархічний монополізм, онкологічна корумпованість влади, політичні ОЗУ. Що може протистояти цим монстрам в Україні? Чи є такі сили?

На щастя, є. Інституційно вони вже існують. Регіональні спілки роботодавців, регіональні торгово-промислові палати, місцеві професійні спілки працівників мікробізнесу, регіональні соціально активні громадські об’єднання.

Всі вони сформовані і працюють не один рік. Об’єднані роботодавці мають більш ніж достатній матеріальний і визначальний електоральний ресурс своїх підприємств і трудових колективів.

Профспілки підприємців мають значний електоральний ресурс і великий досвід організації і проведення масових заходів  і тиску на владу (згадайте податковий та інший майдани).

Громадянське суспільство значно активізувалось  і оновилось після майдану гідності. Воно насичене альтруїстично налаштованими особистостями, готовими до самопожертви, і в той самий час творчо і креативно винаходить і застосовує все нові форми і методи впливу на владу.

Всі ці інституції об’єднує  одна мета: зробити життя в Україні щасливим для її народу. І цим вони відрізняються від корумпованої влади, олігархічних монополістів, політичних ОЗУ.

В Україні вже  є успішний досвід такого об’єднання і спільної діяльності.

Це коаліція «СІВЕРЩИНА», яка на початку 2015 року неформально сформувалась і розпочала свою успішну діяльність на Чернігівщині.

Перша перемога: Звільнення з посади керівника ГУ ДФС в Чернігівській області Дусяка С. П. за ганебне відношення до роботодавців і громадськості під час формування Громадської ради при ГУ ДФС.

Зараз шкіра Дусяка, до речі, кума тодішнього прем’ер-міністра України, прикрашає крісло керівника ГУ ДФС в Чернігівській області і кожен, хто в нього сідає, першою своєю справою вважає зустріч і встановлення довіри з Громадською радою.

23.08.2016р., мабуть вперше в історії України, в приміщенні Головного управління Державної фіскальної служби України у Чернігівській області нове керівництво управління щиро привітало найсумлінніших платників податків Чернігівщини і подякувало за тверду і принципову позицію в несплаті хабарів. При цьому не тільки нагородила дипломами, а ще й пригостила смаколиками.

Крім того, в звіті бізнес омбудсмена відзначено, що до нього в 2016 р. не надійшло жодної скарги на фіскальні органи з Чернігівської області і АР Крим. Дуже показово.

Друга перемога: Успішна протидія Чернігівобленерго в намірах припинити енергопостачання півсотні промислових підприємств Чернігова.

Протидія на рівні ВР прийняттю низки корупціогенних законів в сфері енергетики, тощо.

Третя: Активна боротьба з корупційним закриттям митного терміналу в Чернігові. Боротьба ще триває, остаточний результат ще не досягнуто, але корумпованого начальника митниці Шавлака вже з квітня в Чернігові немає. 

На Волині його сховав  голова ДФСУ Насіров.

Зараз ми проходимо етап підписання коаліційної Угоди , впроваджуємо нові форми співпраці з владою і впливів на неї.

Коаліція створила і 22.06.16 відбулось перше засідання Громадської ради, створеної  не при, а для Чернігівської митниці. Відбулось успішно і  прийняло звернення до Кабінету Міністрів.

Вже завершена  розробка проекту Закону «Про примусовий продаж підприємств-монополістів на вимогу територіальної громади» .

Члени коаліції готують  для Чернігівської області Програму підготовки кадрового резерву на виборні посади.

Україна переживає критичний момент своєї історії. Вирішується питання життя і долі 40 мільйонів українців. Роботодавці, малий і середній бізнес, профспілки і громадські об’єднання,  -  у нас одна мета.

Створюйте регіональні коаліції, об’єднуйте свої матеріальні, електоральні і інтелектуальні ресурси, свій досвід. Олігархів  підтримує лише 1 млн робітників і  700 тис. корупціонерів. За нами стоїть правда, Б-г і армія з 9-ти мільйонів членів наших трудових колективів. А разом з сім’ями – 35 млн.  українців. Відчуйте свою відповідальність перед нащадками. Активніше впливайте на владу. Знищуйте корупцію, олігархічний  монополізм і політичних запроданців. Інакше вони знищать Вас і народ України.

Ви годуєте і утримуєте цей народ. Ви його невід’ємна, економічно і соціально активна складова, і ми разом зобов’язані зробити його найщасливішим в Європі. Слава Україні!

 

 

Президент АГС «СОВІСТЬ»                                        Демиденко В. Ю.

05.10.2016
|
0
/
5
|

Вам необхідна наша допомога?

замовити послугу

замовити послугу

Завантажити файл

Ви хочете долучитись до знищення корупції?

залишити резюме

залишити резюме

Завантажити файл