Схоже, що кричуща невідповідність між невеликим рівнем заробітків посадових осіб та обсягами їхніх витрат – не новинка для Харківщини. Звичайно, помилки, недоречності та інші колізії трапляються у деклараціях багатьох чиновників по всій Україні. Але харківські навіть не приховують, що живуть на широку ногу, отримуючи при цьому скромні заробітки. І не ховаються, що на папері вони – середній клас, який тільки нещодавно почав вставати на ноги, а за обсягами витрат – члени клубу багатіїв.
От візьмемо директора КП «Міська молочна фабрика-кухня дитячого харчування» Євгена Антіпова, який задекларував минулого року грошових надходжень на 334,9 тисячі гривень. Стільки він отримав як зарплату, пенсію та доходів від підприємницької діяльності. Виходить приблизно 20 тисяч гривень на місяць. Утім, чи живе посадовець тільки за ці гроші?Нещодавно він придбав Range Rover Sport 2017 року, за який заплатив 3 мільйони гривень. Про нове авто Антіпова йдеться у повідомленні про суттєві зміни майнового стану. Очевидно, вся справа в його заощадженнях. На рахунках чиновника задекларовано 4 мільйони 230 тисяч гривень. І можна лише здогадуватися, звідки у керівника комунального підприємства взялися ці кошти. Адже якби Антіпов відкладав їх із зарплати, не витрачаючи жодної копійки, на це йому знадобилося би більше від 17 років!
Така ж дивна історія відбувається із першим заступником голови Держаудитслужби й депутатом Харківської міськради Станіславом Косіновим. Відповідно до його декларації, чиновник у минулому році отримував теж трохи більше від 20 тисяч гривень на місяць. При цьому сім’я чиновника володіє чотирма квартирами, двома садовими будинками і 27 земельними ділянками!
Виявляється, основний заробіток в дім приносить дружина Станіслава пані Оксана Тацій. Дохід від її підприємницької діяльності минулого року склав 3 мільйони 685 тисяч гривень, а позаминулого – 2 мільйони 610 тисяч гривень. При цьому Оксана Тацій не надає чоловікові інформації, хто нараховує їй ці кошти.
Гроші з повітря
Така ж ситуація і чиновником Володимиром Чумаковим – головою департаменту будівництва доріг Харківської міськради. При своїй зарплаті у 8200 гривень він примудряється купувати та утримувати авто за 2,37 мільйона гривень, а також квартиру на 104 «квадрати» та житловий будинок на 240 квадратних метрів. Як і у випадку з Косіновим, мільйонні доходи в сім’ю якимось дивним чином приносить дружина.
Схожа картина із матеріальним станом спостерігається і в директора збиткового комунального підприємства «Харківські теплові мережі» Сергія Андрєєва. При зарплаті у 24,3 тисячі гривень чиновник позичає іншому комунальному підприємству Харкова 1,07 мільйона гривень, про що зазначає у декларації. Як він зумів нажити такі великі статки, щоб мати змогу давати мільйон у борг, невідомо.
Не пасе задніх і директор комунального підприємства «Харківводоканал» Віталій Панов. У чоловіка, який з 2006 року перебуває на держслужбі і зараз має зарплатню до 19 тисяч гривень на місяць, дивом з’являються заощадження у 300 тисяч доларів. Також чиновник обзавівся Mercedes-Benz GLE 400 вартістю майже у весь його річний заробіток. Сім’я посадовця має колекцію коштовних годинників, і останній екземпляр був придбаний у серпні за 5 тисяч доларів.
Декларація – інструмент на майбутнє
Антикорупційні громадські організації разом із міжнародними партнерами, деякими представниками влади та журналістами довго домагалися створення таких важливих антикорупційних органів, як НАЗК й запровадження електронного декларування чиновників. Після важких перемовин із владою, технічних консультацій, тиску міжнародної спільноти, численних акцій протесту і навіть початку розгляду конституційності норми про декларування у суді, настала #перемога. Восени 2016 року е-декларування таки було запроваджене. І тепер кожен охочий може відслідкувати статки чиновників в інтернеті. Їхні активи широко обговорюються у суспільстві: хтось дивується кількості грошей, квартир та земельних ділянок, хтось обурюється невідповідності великих витрат скромним зарплатам, хтось складає списки найбагатших чиновників у різних сферах. Утім, ніяких серйозних юридичних наслідків для тих, хто має колізії та невідповідності у деклараціях, так і не наступає.
Чому?
По-перше, тому, що е-декларування – це не швидкий інструмент запобігання корупції. Він, безперечно «вистрелить», але на це потрібні роки. Адже на сьогодні чиновники, які отримують копійчані зарплати і витрачають мільйони, формально можуть і не порушувати антикорупційне законодавство. Адже мільйонні доходи вони могли нажити давно, ще у «колишньому житті», буремних 90-х. По-друге, на сьогодні викликає великі сумніви якість перевірки декларацій. І це свідчить про кризу у НАЗК. Ще у березні цього року громадськість закликала змінити керівництво НАЗК і пропонувала план виходу цього органу з кризи. Утім, за півроку ніяких особливих зрушень у цьому напрямку не відбулося.
По-третє, у НАЗК немає автоматизованої системи для швидкої перевірки декларацій. Хоча у вересні 2016 року Програма розвитку ООН в Україні запропонувала НАЗК передати відповідні модулі. А потім у лютому 2017-го повторила пропозицію. Утім, такі переговори НАЗК і ПРООН були неуспішними. На цьому тлі позиція НАЗК щодо браку ресурсів для швидкої перевірки декларації виглядає не зовсім повною та зрозумілою.
Нещодавно у НАЗК заявили, що таки проводять тестування автоматизованої системи контролю декларацій за участі, в тому числі ПРООН. Тож, очікуємо, що перевірка наступної хвилі декларацій вже не буде затягуватися так надовго, і такий важливий інструмент попередження та виявлення корупції як декларації, врешті запрацює.