1.4.1. Проект Закону України "Про примусову зміну власника підприємства-монополіста на вимогу територіальної громади" від 20.06.2016 р
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту Закону України "Про примусову зміну власника підприємства-монополіста на вимогу територіальної громади"
1. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання та обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону
Головне завдання будь-якого органу і елементу влади є забезпечення стабільного задоволення її діями найширших верств населення. Для цього необхідно насамперед створити всі умови для ефективного забезпечення базових потреб кожної людини в доступі до питної води, електричної і теплової енергії, газу, якісної їжі, працевлаштування тощо.
Багато з вищевказаного надають населенню підприємства (зараз, як правило, приватні), які є так званими природними монополістами: Обленерго, Облгази, Водоканал і т.д.
Як показала практика, у природних монополістів мета надання якісних послуг населенню за економічно-обгрунтованими цінами, нажаль, ніколи не є головною. Головною метою для них є отримання найвищих прибутків. Це служить джерелом постійного конфлікту інтересів споживачів – населення України і виробників послуг – природних і наявних монополістів.
Для врегулювання і вирішення цих конфліктів в Україні створені різні незалежні державні інституції: НКРЕКП, Антимонопольний Комітет, Державна інспекція захисту прав споживачів, тощо. Їх діяльність регулюється відповідними законами: "Про природні монополії", "Про електроенергетику", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" «Про Антимонопольний комітет України».
Проте, саме існування таких інституцій, наділених контрольно-каральними повноваженнями, є настільки потужним корупціогенним фактором, що він знівелював ефективність їх діяльності в суспільстві.
Все це викликає потребу в створенні ефективного механізму саморегуляції відносин між суспільством і бізнесом, який займає монопольне становище на ринку.
Цей механізм саморегуляції закладено в запропонованому законопроекті. Він відповідає сучасним вимогам проведення децентралізації в Україні і розширює права територіальних громад у вирішенні питань забезпечення власної життєдіяльності, а також підвищує їх відповідальність за наслідки прийняття рішень.
Крім того, необхідність прийняття закону «Про примусову зміну власника підприємства-монополіста на вимогу територіальної громади» викликана тим, що стабільними та важливими суспільними відносинами є не лише самі по собі відносини з надання населенню та різноманітним організаціям послуг з газо-, електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення, тощо. Нажаль, стабільними та системними є також і зловживання постачальниками своїм монопольним становищем, внаслідок чого постійно порушуються цивільні права споживачів, громадянам спричиняється суттєва матеріальна та моральна шкода.
Зловживання найчастіше (в деяких регіонах постійно) виражаються у застосуванні різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод зі споживачами без об'єктивно виправданих на те причин; незаконному припинення надання послуг окремим споживачам (у тому числі за неіснуючу або незначну заборгованість); свавільному позбавленні постачання послуг житлових масивів та виробничих комплексів або їх частин; необґрунтованому обмеженні надання послуг годинами доби, днями тижня; наданні неякісних послуг.
Як приклади можна навести такі випадки як припинення підприємством-монополістом ПАТ «Київенрго» підігріву води з продовженням стягнення оплати як за підігріту. Або відключення від енергопостачання житлових масивів та підприємств монополістом ПАТ «Чернігівобленерго». Показовим і обурливим є факт постачання електроенергії для мешканців окупованого Луганська підприємством-монополістом ТОВ «Луганське енергетичне об’єднання» за цінами, у півтори рази нижчими, ніж для громадян, які проживають на підконтрольній Україні території Луганської області, та відключенні від електропостачання частин Національної гвардії України у місті Сіверодонецьку.
На нашу думку такі види діяльності як газо-, електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення необґрунтовано віднесені українським законодавством до так званих природних монополій. Насправді вони не є природними, оскільки у більшості випадків існує технічна можливість та економічна доцільність здійснення цих видів діяльності декількома постачальниками на конкурентній основі.
Більше того так звані «природні» монополісти відчувають безкарність, що і призводить до системних та постійних зловживань та порушень законодавства з їхнього боку.
Натомість члени місцевої громади, які своєю працею створювали інфраструктуру в регіоні і є найбільш зацікавленими у наданні якісних комунальних послуг, не мають справжніх можливостей для впливу на ситуацію.
2. Цілі та завдання проекту Закону
Метою цього законопроекту є:
Забезпечення гармонійних взаємовідносин між територіальними громадами і підприємствами - монополістами приватної форми власності, які діють на цих територіях, шляхом створення механізму саморегуляції цих взаємовідносин.
В результаті прийняття запропонованого законопроекту місцевим громадам буде надане право на місцевому референдумі право приймити рішення про примусову зміну власника підприємства-монополіста, в разі якщо його діяльність не задовольняє членів територіальної громади – споживачів його послуг, він зловживає своїм монопольним становищем. Таким чином пересічний громадянин отримає право безпосередньо впливати на якість свого життя.
Одночасно з цим члени громади повинні усвідомити, що тепер вони також приймають на себе відповідальність за наслідки свого рішення.
З іншого боку будь-який власник підприємства-монополіста стає вмотивованим забезпечувати необхідний рівень якості надання своїх послуг не допускати зловживань та порушень законодавства.
Існування правової можливості зміни власника шляхом продажу з аукціону усього або більшої частини належного йому цілісного майнового комплексу, яким забезпечується надання певного виду послуг призведе до конкурентної боротьби між постачальниками, пожвавлення відповідної галузі економіки, здешевлення, та підвищення якості послуг.
3. Загальна характеристика та основні положення проекту Закону
Сутність закону полягає в наступному.
1. За рішенням місцевого референдуму та подальшим рішенням суду виставляється на вільний примусовий продаж через аукціон підприємство-монополіст.
2. Стартова ціна визначається за незалежною оцінкою (ст.20).
3. В разі зриву аукціону за відсутності покупців, або відмови переможця заплатити ціну відбувається зниження ціни на 15% кожного разу (ст.23).
4. Всі гроші, що надійшли від продажу підприємства монополіста, передаються попередньому власникові (ч.5 ст.21).
5. Витрати на підготовку і проведення аукціону фінансуються за рахунок спеціального фонду, створеного відповідною місцевою Радою, який фінансується за рахунок місцевого бюджету та добровільних внесків громадян ч.3 ст.6, ч.4 ст.21).
Передбачений цим законопроектом примусовий продаж (примусове оплатне вилучення) майна не є надзвичайним чи винятковим явищем. В даному випадку примусовий продаж (примусове оплатне вилучення) майна є способом захисту цивільних прав громадян-членів територіальної громади і одночасно санкцією цивільно-правового характеру за зловживання монопольним становищем на ринку послуг.
Для убезпечення власників від свавільного протизаконного позбавлення права власності на майно законопроектом передбачений судовий порядок прийняття рішення про призначення аукціону. При цьому самого факту прийняття рішення н референдумі не достатньо. Суд приймає рішення про проведення аукціону на підставі сукупності двох фактів:
- Факту прийняття відповідного рішення на місцевому референдумі;
- Наявності фактів зловживання монопольним становищем на ринку надання населенню послуг з газо-, електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення, тощо (ст.16).
Оскільки згідно ч.3 ст.41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону, то в разі прийняття громадою рішення про зміну власника комунального підприємства, рішення суду не потрібне (ст.17).
Оскільки діючий закон про місцевий референдум на теперішній час в нашій державі відсутній, представлений на розгляд законопроект містить спеціальні норми які регулюють порядок ініціювання та проведення референдуму (Розділ ІІ).
Автори законопроекту усвідомлюють, що газо-, електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення є стратегічно важливими ля держави і суспільства напрямками діяльності. Від них залежать безпека і здоров’я населення, економічна міць та з рештою суверенітет держави. Тому законопроектом передбачені обмеження щодо участі в аукціоні іноземних громадян та фірм (ч. 2 ст.22).
Шлях вирішення проблеми запобігання зловживанню монопольним становищем полягає в урізноманітненні форм господарювання і наданні споживачам можливості вибору з декількох надавачів послуг. Тому до прикінцевих положень законопроекту внесені зміни до Закону України «Про природні монополії» від 20 квітня 2000 року N 1682-III щодо виключення із переліку природних монополій послуг з розподілу природного і нафтового газу трубопроводами, транспортування інших речовин трубопровідним транспортом, розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, централізованого водопостачання та водовідведення, транспортування теплової енергії.
4. Фінансово-економічне обґрунтування
Впровадження закону не потребує додаткових фінансових витрат.
5. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття проекту Закону
В результаті прийняття законопроекту та реалізації його положень будуть створені передумови для:
- справедливого розподілу ринку надання послуг з газо-, електро-, водо-, теплопостачання, водовідведення на конкурентній основі;
- здешевлення і підвищення якості цих послуг;
- зменшення кількості випадків порушень законодавства з боку підприємств-монополістів та їх власників.
Інноваційного, технологічного прискорення розвитку в напрямку підвищення економічної ефективності інфраструктурних галузей України.