1.4.11. ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ до проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України"

Діюча редакція

Редакція, запропонована депутатом Демиденком В.Ю.

Обґрунтування

ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ

відсутня

СТ. 0 Визначення термінів.

Терміни використані в цьому законі вживаються в такому значенні:

Конституція України містить в собі багато спеціальних термінів і слів іноземного походження сенс яких може трактуватись неоднозначно, що не припустимо для документу такого статусу. Введення запропонованої

статті 0 виправляє ці недоліки.

Конституція України

Постійно діючий договір між фізичними особами, який визнає і виконує кожен, хто вважає себе членом спільноти, визначеної назвою Народ України

Суверенна(ст.1)

Підлягає визначенню

Суверенітет(ст.5)

Підлягає визначенню

Соціальна держава(ст.1)

Підлягає визначенню

Унітарна держава

Підлягає визначенню

Держава (ст..3)

Підлягає визначенню

Громадянство(ст..4)

Підлягає визначенню

Народ України

Спільнота людей і їх нащадків, об’єднаних:

• спільною територією постійного перебування, відокремленою державними кордонами;
• єдиною для всіх метою і конституцією.

Національність Народу України

Рівноправна частина Народу України, яка об’єднана єдиною національною приналежністю, на основі особистого вільного самовизначення і налічує не менше ? % від населення України.

Підлягає визначенню

Узурпація влади(ст..5)

Підлягає визначенню

Принцип верховенства права(ст..6)

Підлягає визначенню

Норми прямої дії (ст..8)

Підлягає визначенню

Словник державної мови(ст..10)

Підлягає визначенню

Іноземці (ст..26)

Підлягає визначенню

Референдум (ст..38)

Підлягає визначенню

Примусова праця (ст..43)

Підлягає визначенню

Достатній життєвий рівень( ст..48)

Підлягає визначенню

Інституції (ст..59)

Підлягає визначенню

Державна мова

Письмова мова, якою держава звертається до Народу України в Законах, Постановах Уряду, інших нормативно – правових актах, вироках і постановах суду, офіційних листах, міжнародних договорах та угодах.

Діюча редакція

Редакція, запропонована депутатом Демиденком В.Ю.

Обґрунтування

Стаття 5. Україна є республікою.

 Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

 Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

 Ніхто не може узурпувати державну владу.

{Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005}

Стаття 5. Україна є республікою.

1. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005, № 6-рп/2008 від 16.04.2008}

 2. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

3. Ніхто не може узурпувати державну владу.

4. Метою народу України, пріоритетним напрямком розвитку держави і всього суспільства є досягнення найвищих в світі показників якості життя мешканців країни, за рахунок ефективного використання інтелектуальних, творчих, кадрових, виробничих, соціальних, геополітичних і природних ресурсів країни.

Насамперед з наступних показників:

4.1. Середньої тривалості життя.

4.2. Середнього доходу на душу населення.

4.3. Рівня професійної підготовки мешканців країни.

4.4. Рівня доброзичливості відносин між мешканцями країни.

5. Головним критерієм оцінки дій всіх гілок влади, політичних, громадських і т.п. організацій, підприємств, формальних і неформальних об’єднань громадян, окремих громадян є рівень їх відповідності визначеній в п.4. ст. 5 меті.

6. Народ України всіляко сприяє і підтримує всі дії і намагання, що сприяють руху до поставленої мети. Народ України, всі інститути влади країни активно протистоять всьому, що заважає або перешкоджає руху до поставленої мети.

Введення внутрістатейної нумерації абзаців підвищує чіткість та зручність використання юридичних документів.

Одним з головних завдань, яке має вирішувати Конституція є обєднання і консолідація всього народу країни, встановлення чітких і зрозумілих всім правил поведінки і критеріїв визначення добра і зла.

Зараз у народу Україні немає єдиної загальноприйнятої системи моральних норм і життєвих пріоритетів. Пропоновані численними партіями, релігійними та громадськими організаціями ідеології, структуруючи загальну масу населення Україна по  ідеологічним чи лідерським пріоритетам не об'єднують, а ділять, в ряді випадків навіть розколюють суспільство, вносячи розбрат і протистояння між соціальними верствами і групами, розхитують основи державності і ставлять під сумнів можливість подальшого існування цього народу на цій території.

Ніщо так не об'єднує найрізноманітніші особистості, як єдність мети. Саме наявність загальноприйнятої мети дає чітке уявлення про напрямок руху і ясні критерії добра і зла.

Можливо, занадто образний, але яскравий приклад: потяг Кишинів - Мінськ. Майже тисяча абсолютно випадкових людей, різних релігій, віку, національностей, мов, професій і статі одномоментно об'єднуються навколо однієї спільної мети і спільно рухаються до неї. При цьому, одночасно відчувають схожі емоції: у разі затримки або запізнення поїзда - негативні, своєчасного прибуття - позитивні, тривогу під час прикордонного та митного контролю. Люди однаково хочуть допомогти і схвалюють дії тих, хто сприяє досягненню мети і протистоять, а то й дружно звільняються від тих, хто заважає. При цьому на 14-й план відступають питання мови, віри, національності, історичних переваг адже є головне - загальноприйнята мета.

Для визначення гідної мети насамперед позначимо систему вимог, яким вона неодмінно повинна відповідати:

1. Мати загальнообєднуючий характер для всіх народів, що населяють країну і не викликати негативної реакції у кожної людини, незалежно від будь-якого виду відмінностей його соціальних характеристик: національних, вікових, релігійних, класових, мовних і т.д. Кожна психічно здорова людина не буде проти жити в країні з найвищою в світі середньою тривалістю життя. Кожна людина розуміє, що для досягнення цієї мети необхідно забезпечити найвищий середній дохід на душу населення. Загально відомо, що з лопатою ніколи не заробиш стільки, як з комп’ютером і рівень доходів залежить від рівня професійної освіченості. Науково доведено, що людина у доброзичливому оточенні живе довше ніж у ворожому.

2. Бути реально досяжною і багаторівневою. Досягнувши мети на одному рівні, ми переходимо на наступний, на якому процес руху до мети буде продовжений Для реалізації цього принципу можна в якості першого етапу досягнення мети призначити показники якості життя країн Східної Європи(наприклад Польщі). Потім Європи. А потім і світу.

3. Мати загальнопланетну, міжнародну цінність. Визначати місце й роль України у світовому співтоваристві. Запропонована мета жити краще всіх не викличе спротиву у інших народів світу, через те, що досягнення цієї мети забезпечується не шляхом пониження рівня життя інших народів( як це було задекларовано в Германії в 1933 – 1945 роках) а за рахунок власних ресурсів України. Об’єктивний аналіз всіх наявних у України ресурсів, результати порівняння їх з ресурсним потенціалом Японії, як з одним з головних лідерів світу, дозволяють нам з впевненістю в успіху ставити перед собою таку мету.

Запропонована редакція статті 5 повністю відповідає вимогам гідності мети, наведеним вище і має позитивний досвід впровадження в територіальній громаді м. Славутич, Київської області (аналогічні формулювання внесені в статут міста).

Введення в Конституцію поняття Мети Народу України, крім суспільно об’єднуючої функції, дає важливий вектор усвідомленого напрямку розвитку суспільства, держави, людей. Дозволяє формувати і ставити конкретні завдання всім рівням влади і чітко контролювати їх виконання. Вводить чіткий критерій оцінки дій і пропозицій для будь –кого: Все, що сприяє досягненню мети – добре, все, що заважає – погано.

Відсутність загальновизнаної і обов’язкової мети розвалює будь-яку соціальну структуру « Якщо не знаєш куди і навіщо ти рухаєшся, то ти перестаєш рухатись взагалі».

Тому розділ « Мета і завдання» має з’явитись в статуті кожної територіальної громади, міст і сіл України, в кожному Законі, Постанові уряду і інших нормативно – правових документах.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 10 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/99 від 14.12.99}

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

10.1.  Правопис і словник державної мови затверджуються законом України.

10.2. Народ України приймає на себе відповідальність перед світовою культурою і своїми нащадками за збереження і розвиток української мови.

 10.2.1. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

 10.3. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист мов інших національностей України.

10.4. Держава сприяє і забезпечує громадянам України право на  вивчення мов міжнародного спілкування.

10. 5. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Зараз в Україні немає ніким і ніяким чином затвердженого Правопису і Словника державної мови. Всі існуючі варіанти мають юридичний статус не вищий «думки фахівця». З метою чіткого визначення змісту і словникових  меж державної мови, її захисту, розвитку і збереження пропонуються наступні формулювання в ст.10.

Словосполучення «національних меншин» несе в собі емоційний і семантичний зміст, принизливий для не титульних національностей народу України. Запропонований варіант «інші національності народу України» знімає це протиріччя.

Гарантоване вивчення мов міжнародного спілкування підвищує конкурентоздатність громадян України, як фахівців на міжнародному ринку та полегшує можливість залучення для роботи в Україні висококласних іноземних фахівців.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх інших національностей  народу України.

Поняття «корінні народи» без прив’язки до конкретного часу або події є невизначеними крім того воно несе в собі ще один зайвий і деструктивний фактор.

Словосполучення «національних меншин» несе в собі емоційний і семантичний зміст, принизливий для не титульних національностей народу України

Запропонований варіант «інших національності народу України» знімає це протиріччя.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

 Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

 Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності народу України. 13.1. Від імені народу України права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

13.2. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

13.3. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

13.4. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Поняття «Український народ» допускає можливість семантичного сприйняття, як народу однієї національності – українців. Запропоноване формулювання «Народ України» виключає таку можливість і несе в собі об’єднуючий зміст.

Введення внутрістатейної нумерації абзаців підвищує чіткість та зручність використання юридичних документів.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

 Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

 Цензура заборонена.

 Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

15.1. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

15.2. Державна цензура заборонена.

15.3. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Суспільство має право і обов’язок захищати свою мораль від деструктивних ідей і проявів методами громадського впливу. В той самий час держава не повинна мати права методами державного, адміністративного впливу контролювати розповсюдження ідей. Запропонована редакція ст..15 реалізує право суспільства на самозахист своєї моралі засобами морального впливу.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду народу України є обов'язком держави.

Поняття «Український народ» допускає можливість семантичного сприйняття, як народу однієї національності – українців. Запропоноване формулювання «Народ України» виключає таку можливість і несе в собі об’єднуючий зміст.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього народу України.

 (далі без змін)

Поняття «Український народ» допускає можливість семантичного сприйняття, як народу однієї національності – українців. Запропоноване формулювання «Народ України» виключає таку можливість і несе в собі об’єднуючий зміст.

Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

 Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

 20.1. Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього зверху  і жовтого знизу кольорів.

( далі без змін)

Додаткова конкретизація опису Державного Прапора України дозволить виключити можливість його помилкового використання, як це трапилось під час візиту Президента Ющенка в США.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

 Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

 Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

{Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 49 див. в Рішенні Конституційного Суду № 10-рп/2002 від 29.05.2002}

 Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

 49.1. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

 49.2. Держава створює умови для ефективного, якісного і рівнодоступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

49.3. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.

Україна підписала Меморандум згідно з яким прийняла на себе зобов’язання шляхом сприяння розвитку телемедицини забезпечити надання якісних медичних послуг всім мешканцям України незалежно від їх місця проживання. Запропонована редакція ст..49 відображає цей напрямок розвитку.

За період з 1991 по 2013 р. кількість населення України зменшилося більше ніж на 6 млн. При цьому найбільше зменшення відбулося за рахунок населення сіл і невеликих містечок. Розгалужена система медичних закладів, що забезпечувала надання медичних послуг мешканцям України до 1991 р. зараз, внаслідок значного зменшення населення і міграційних змін, що відбулися, стає економічним гальмом розвитку медицини. Кошти, що витрачає держава на підтримку медзакладів в населених пунктах, де нема пацієнтів, не отримують хворі медичних закладів там, де це потрібно. Тому конституційне обмеження на скорочення мед закладів треба зняти, як невиправдане.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

 Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

 Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

51.1. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні Діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

51.2. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Обов’язок  дітей піклуватись про своїх батьків не повинен мати вікових обмежень, а також обмежень, пов’язаних з рівнем працездатності батьків. Члени однієї сім’ї повинні допомагати один одному і піклуватись один про одного настільки  наскільки це можливо і не тільки в разі невідкладної потреби. Тоді сім’ї  будуть щасливі багатодітні , а діти не виростатимуть егоїстами.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

 Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

 Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

{Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 53 див. в Рішенні Конституційного Суду № 5-рп/2004 від 04.03.2004}

 Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

 Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Стаття 53. Кожен має право на освіту.

 53.1. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

 53.2. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

53.3. Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

 53.4. Громадянам, які належать до національностей народу України, відповідно до закону гарантується право на навчання мовою національності чи на вивчення мови національності у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Словосполучення «національних меншин» несе в собі емоційний і семантичний зміст, принизливий для нетитульних національностей народу України .

Запропонований варіант «національності народу України» знімає це протиріччя.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

 Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

 Держава сприяє розвиткові науки, встановленню наукових зв'язків України зі світовим співтовариством.

 Культурна спадщина охороняється законом.

 Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Стаття 54. Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

54.1. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

54.2. Держава сприяє розвитку науки, культури, різних видів творчої діяльності встановленню наукових і культурних  зв'язків України зі світовим співтовариством.

54.3. Культурна спадщина охороняється законом.

54.4. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей її народу, які знаходяться за її межами.

Розвиток науки, культури, різних видів творчої діяльності, встановлення наукових і культурних зв’язків України зі світовим товариством покращить соціальній статус України серед інших країн і сприятиме її асоціації в світову спільноту. Введення обов’язку держави сприяти не тільки розвитку науки а ще і культури і творчої діяльності приведе до досягнення мети Народу України.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 58 див. в Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99}

 Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

{Офіційне тлумачення статті 58 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 1-зп від 13.05.97, № 6-рп/2000 від 19.04.2000}

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної або юридичної особи.

58.1. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Юридична особа, як правило, належить, або підпорядковується фізичній особі. Тобто Нормативно – правові акти не повинні мати зворотну дію в часі для  юридичних осіб так само як і для фізичних осіб. В протилежному випадку слідом за юридичними особами страждатимуть і фізичні особи.

Стаття 59. Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

{Офіційне тлумачення частини першої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00}

{Офіційне тлумачення положення частини першої статті 59 "кожен має право на правову допомогу" див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009}

 Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

{Офіційне тлумачення частини другої статті 59 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2000 від 16.11.00}

{Офіційне тлумачення положення частини другої статті 59 "для ... надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура" див. в Рішенні Конституційного Суду № 23-рп/2009 від 30.09.2009}

Стаття 59. Кожен має необмежені права на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

59.1. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура та інші інституції.

Задекларована в ст..59 Конституції України  необмежене право на правову допомогу, право вільного вибору захисника нелогічно обмежувати тільки представниками адвокатури. Це протиріччя знімається запропонованою редакцією  і надає особі право використовувати в судах і інших державних органах, правозахисні організації інших спеціалістів.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

 Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Стаття 61. Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

61.1  Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

61.2 Особа, яка скоїла правопорушення повинна бути притягнута ще і до моральної відповідальності.

Держава і народ України має право і обов’язок висловлювати і застосовувати  моральне осудження  злочинцю, тим самим демонструючи суспільству своє негативне відношення до самого факту скоєння або повторення таких дій.

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Стаття 69. Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум, громадські ради та інші форми безпосередньої демократії.

Громадські ради, що створюються при різних органах державної влади також є формою безпосередньої демократії.

Стаття 79. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:

 "Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу.

 Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".

Стаття 79. Перед вступом на посаду народні депутати України складають перед Верховною Радою України таку присягу:

 "Присягаю на вірність народу України. Зобов'язуюсь усіма своїми діями боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут народу України.

Присягаю додержуватися Конституції України та законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників".

(далі по тексту)

Депутат – це особа, якій народ України надав законодавчі і представницькі повноваження, тож присягати на вірність потрібно саме Народу України.

Стаття 80. Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

{Офіційне тлумачення положень частин першої статті 80 див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2003 від 26.06.2003}

 Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

 Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

{Офіційне тлумачення положень частини третьої статті 80 див. в Рішеннях Конституційного Суду № 9-рп/99 від 27.10.99, № 12-рп/2003 від 26.06.2003}

Стаття 80. Народним депутатам України, які офіційно увійшли до складу опозиції  гарантується депутатська недоторканність.

 80.1. Депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

 80.2. Народні депутати України які офіційно увійшли до складу опозиції  не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

Депутатська недоторканість захищає депутата від обмежуючих дій тільки виконавчої влади. Тому депутатська недоторканість необхідна тільки тим депутатам, які офіційно зареєстрували себе в опозиції. Це забезпечить їм можливість більш якісно здіснювати контрольні функції опозиції . Депутатська недоторканність депутатам провладної більшості непотрібна, тому, що вони самі є владою.

Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

 Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

Стаття 103. Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років.

 103.1. Президентом України може бути обраний дієздатний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою.

(далі по тексту)

Тільки дієздатна особа може очолювати країну.

Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

 Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

 Президент України складає таку присягу:

 "Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі".

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

{Офіційне тлумачення положень статті 104 див. в Рішенні Конституційного Суду № 17-рп/2002 від 17.10.2002}

Стаття 104. Новообраний Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

104.1. Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України.

 104.2. Президент України складає таку присягу:

 "Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Народу України. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі".

104.3. Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів.

.

Президент – це особа, якій народ України надав владні і представницькі повноваження, тож присягати на вірність потрібно саме народу України.

Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

 Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

 Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

{Стаття 113 в редакції, що діяла до внесення змін Законом № 2222-IV від 08.12.2004. Див. Рішення Конституційного Суду № 20-рп/2010 від 30.09.2010}

Стаття 113. Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

113.1. Кабінет Міністрів України відповідальний перед народом України в особі Президента України та підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених у статтях 85, 87 Конституції України.

113.2. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади і відповідальність має нести перед народом України – джерелом влади.

Президент – це особа, якій народ України надав представницькі і виконавчі повноваження керування державою, тому Кабінет Міністрів відповідальний перед народом України, в особі Президента.

Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

 Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

 На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Стаття 127. Правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні.

127.1. Професійні судді не можуть належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

127.2. На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів дієздатний громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

( далі по тексту)

Недієздатна людина не може виконувати обов’язки судді.